У цих історіях Ісус постає перед нами як Той, Хто має владу не лише над людським життям, а й над самою стихією. Вітер, хвилі, вода – усе слухається Його слова. Ці чудеса були звершені не для видовища, а мали на меті відкривати учням і людям поруч істину про те, Хто Ісус є насправді і що Йому можна довіряти, коли все виходить з-під контролю.
Чудеса Ісуса Христа з владою над стихіями
Якщо одне й те саме чудо описане в кількох Євангеліях, у таблиці нижче наведені паралельні місця, надаючи змогу побачити подію з різних точок зору та глибше зрозуміти її зміст.
На мобільних пристроях можна гортати таблицю вліво.
| Чудо | Матвія | Марка | Луки | Івана |
| Ісус втихомирює бурю на морі | 8:23-27 | 4:35-41 | 8:22-25 | – |
| Ісус іде по воді | 14:22-33 | 6:45-52 | – | 6:16-21 |
Ісус втихомирює бурю на морі
Матвія 8:23-27:
“Як увійшов Він до човна, за Ним пішли Його учні. І ось здійнялася велика буря на морі, аж хвилі заливали човен, а Він спав. Підійшовши, [Його учні] розбудили Його, кажучи: Господи, рятуй, гинемо! А Він каже їм: Чого боїтеся, маловіри? Тоді Він встав і наказав вітрам та морю, – і настала велика тиша. А люди дивувалися й говорили: Хто Він такий, що й вітри, і море Йому підкоряються?”
Марка 4:35-41:
“А як настав вечір того дня, Ісус каже їм: Переправимося на той бік. Відпустивши натовп, вони взяли Його, тому що Він був у човні. Й інші човни були з Ним. Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А Він був Сам на кормі – спав на подушці. І будять Його, й кажуть Йому: Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо? Вставши, Він наказав вітрові й звелів морю: Перестань, ущухни! І вітер перестав, і настала велика тиша. І Він сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри? А вони дуже сильно злякалися і говорили один одному: Хто ж Він такий, що і вітер, і море Йому підкоряються?”
Луки 8:22-25:
“Сталося, що одного дня Він та Його учні ввійшли до човна, і Він сказав їм: Перепливімо на другий бік озера! І вони відпливли. Коли вони пливли, Ісус заснув. І здійнялася на озері буря з вітром; вода заливала їх, і вони були в небезпеці. Тож вони підійшли й розбудили Його, кажучи: Учителю, Учителю, ми гинемо! А Він, підійнявшись, наказав бурі й хвилям, – і вони стихли, і настала тиша. Він же сказав їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і говорили один одному: Ким же є Він, що й вітрам наказує, і воді, а вони слухають Його?”
Ісус іде по воді
Матвія 14:22-33:
“І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей. Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті. Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер. У четверту сторожу ночі [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю. А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали. Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся! Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді! Він же сказав: Іди! І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса. Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене! І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався? Коли вони увійшли до човна, вітер стих. А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син!”
Марка 6:45-52:
“І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей. І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися. А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам‑один на суходолі. Побачивши, що втомилися від веслування, – бо вітер дув супроти них, – близько четвертої сторожі ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути. Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали, бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся! Він увійшов до них у човен – і вітер ущух. А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.”
Івана 6:16-21:
“З настанням вечора Його учні спустилися до моря, увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них; море розхвилювалося, бо подув сильний вітер. Коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій, то побачили, що Ісус іде по морю й наближається до човна, – і налякалися. Він же каже їм: Це Я, не бійтеся! Вони хотіли взяти Його до човна, а тим часом човен пристав до берега, куди вони прямували.”
У центрі цих подій – страх людей і присутність Христа поруч із ними. Учні добре знали море, вони розуміли, що таке справжня небезпека. В такі моменти постає питання: кому ти довіряєш, коли вже не маєш важелів впливу?
Ісус не віддалений від реальних загроз. Він знав про всі ці небезпеки, але допускав їх, щоб укріплювати віру учнів. Зверніть увагу, що в першому випадку Він човні разом з учнями, а в другому навчання виходить на наступний рівень віри і довіри.
Що ці історії відкривають про Ісуса:
- Ісус має владу, що не залежить від обставин.
- Він має абсолютну силу, коли люди вже втрачають всяку надію.
- Його Слово сильніше за стихію.
- Він не залишає своїх учнів самих у небезпеці.
Коли ці чудеса особливо підтримують:
- Коли життя раптово виходить з-під контролю.
- Коли страх паралізує і не дає думати ясно.
- Коли здається, що сили вже на межі.
- Коли рішення потрібно приймати в умовах невизначеності.
- Коли віра похитнулася через обставини.
Чудеса над природою нагадують істину, що присутність Ісуса не означає відсутність бурі, але бурі не мають останнього слова. Там, де людині бракує сили, Його влада не зникає. Зміни починаються не з того, що стихія втихає, а з того, що серце перестає бути сам-на-сам зі страхом.
