Біблія про милосердя і милість

Милосердя в Біблії – це глибока риса Божого характеру, через яку Господь терпить людину, кличе її до покаяння, прощає, піднімає і навчає жити інакше.

Святе Письмо показує милосердя не просто як почуття, а як дію: Бог рятує, Христос зцілює і приймає відкинутих, а людина покликана не закривати серце перед ближнім. Тому біблійне милосердя завжди пов’язане з правдою, прощенням, турботою про слабких і відповідальністю перед Богом.

Нижче зібрані біблійні місця про милосердя, згруповані за змістом, щоб краще побачити, як ця тема розкривається у Старому й Новому Завіті.

Усі вірші наведені в сучасному українському перекладі – CUV.

Біблійні вірші про Боже милосердя до людини

Це одна з основних рис Божого характеру. Господь не байдужий до людської слабкості: Він довготерпить, підтримує, прощає і залишається вірним, коли людина не має сили піднятися сама.

1. Господь довго терпить, прощає і не поспішає зі гнівом. Вихід 34:6-7:
   

   “Тоді Господь пройшов перед його обличчям, і проголосив: Господь! Господь Бог співчутливий і милосердний, не скорий на гнів, багатомилостивий і правдивий, Який дотримується милосердя до тисяч поколінь, прощає беззаконня, злочини і гріхи, проте винного Він ніколи не визнає невинним. Він карає через беззаконня батьків у дітях і дітях їхніх дітей до третього й четвертого поколінь.”

2. Божа милість є постійною рисою Його характеру. Псалми 103:8-13:
   

   “Співчутливий і милостивий Господь, довготерпеливий і сповнений доброти. Не завжди Він звинувачує нас і не вічно Він гнівається. Він не чинить нам відповідно з нашими гріхами, – не відплачує нам за нашими провинами. Бо як високо над землею небо, настільки велика Його любов до тих, котрі шанують Його. Як далеко є схід від заходу, так віддалив Він від нас наші беззаконня. Як батько любить дітей, так Господь виявляє милість до тих, котрі Його бояться.”

3. Милість Божа проявляється в Його турботі про кожне життя. Псалми 145:8-9:
   

   “Милосердний і співчутливий Господь, довготерпеливий і сповнений любові. Господь добрий до всіх, – Його милосердя помітне на всіх Його вчинках.”

4. Боже милосердя завжди залишається підставою надії. Плач Єремії 3:22-23:
   

   “З Господньої милості ми все ж не загинули, тому що Його милосердя не вичерпується. Щоранку оновлюється Твоя велика вірність, Господи!”

5. Боже співчуття глибше за тимчасове покарання. Плач Єремії 3:31-32:
   

   “й пам’ятаючи, що Господь не навіки відкидає людину. Бо, хоч Він засмучує, – проте, за Своєю неосяжною добротою, знову змилосердиться.”

6. Божа милість простягається до тих, хто має правдений страх перед Ним. Луки 1:50:
   

   “і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.”

7. Багатий на милість Бог оживляє людину, яка була духовно мертвою через гріх. Ефесян 2:4-5:
   

   “але Бог, Який багатий на милість, через велику Свою любов, якою нас полюбив, – нас, котрі були мертві через наші переступи, оживив разом із Христом, адже ви спасенні благодаттю, –”

8. Спасіння народжується з Божої милості лр нас. Тита 3:4-7:
   

   “Коли ж з’явилася благодать і любов до людей нашого Спасителя – Бога, Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі Своєї милості через купіль відродження та оновлення Святим Духом, Якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа – нашого Спасителя, щоб, оправдавшись Його благодаттю, ми надією стали спадкоємцями вічного життя.”

9. Через Христа ми можемо наближатися до Бога з довірою і приймати Його допомогу. Євреїв 4:14-16:
   

   “Тому, маючи великого Первосвященика, Який пройшов небеса, – Ісуса, Божого Сина, – тримаймося визнання. Адже маємо не Такого Первосвященика, Який не може співчувати нашим слабкостям, але Який подібно до нас був випробуваний у всьому, за винятком гріха. Тому приступаймо сміливо до престолу благодаті, щоб одержати милість і знайти благодать для своєчасної допомоги.”

Милосердя і прощення грішника

Боже милосердя найглибше видно там, де людина визнає свій гріх і повертається до Господа. Бог відкриває шлях до очищення, відновлення і нового життя.

1. Бог приймає розкаяне серце і очищає провину. Псалми 51:3-4:
   

   “Помилуй мене, Боже, задля милості Своєї і з великого Свого милосердя зітри мої беззаконня. Цілковито обмий мене від моєї провини і очисть мене від мого гріха.”

2. Справжнє покаяння звертається до Божої милості. Псалми 51:5-6:
   

   “Бо я усвідомлюю свої беззаконня, і мій гріх постійно переді мною. Супроти Тебе, – Тебе єдиного, – я згрішив і вчинив те, що є злом у Твоїх очах, тому Ти будеш справедливим у Своїх словах вироку, бездоганним, коли судитимеш.”

3. Господь готовий прощати тих, хто щиро кличе до Нього. Псалми 86:5:
   

   “Адже Ти, Господи, добрий і прощаєш; Ти багатомилостивий до всіх, котрі до Тебе кличуть.”

4. Повернення до Бога можливе, бо Він щедрий у прощенні. Ісаї 55:6-7:
   

   “Шукайте Господа, поки можна Його знайти, волайте до Нього, поки Він близько! Нехай нечестивий залишить свою дорогу, а злочинець – свої задуми, і нехай навернуться до Господа, аби Він змилувався над ними, – до нашого Бога, бо Він щедрий на прощення!”

5. Навіть після духовної зради Господь кличе Свій народ повернутися до Нього. Єремії 3:12-13:
   

   “Піди й проголоси ці слова Північному царству, говорячи: Повернися, відступнице, Ізраїлю, – говорить Господь, – і Я не дивитимусь на вас у гніві, адже Я милостивий, – говорить Господь, – і не тримаю гніву вічно. Лише визнай свою провину в тому, що ти згрішила проти Господа, твого Бога, віддаючись розпусті з чужинцями під кожним крислатим деревом, а до Мого голосу ти не прислухалась, – говорить Господь.”

6. Бог не прагне загибелі грішника, а закликає відвернутися від зла. Єзекіїля 18:21-23:
   

   “Проте якщо беззаконник відвернеться (залишить) від усіх своїх гріхів, які він чинив, і буде дотримуватись усіх Моїх Заповідей, діючи справедливо й живучи праведно, – він, безперечно, буде жити й не помре! Всі його злочини, які він чинив, не згадаються йому і він житиме, завдяки своїм подальшим праведним учинкам. Хіба Я маю задоволення від смерті грішника, – говорить Владика Господь? Хіба Я не прагну, щоб грішник відвернувся від своєї злочинної дороги і жив?”

7. Покаяння відновлює шлях до Бога. Йоіла 2:12-13:
   

   “І все ж, – говорить Господь, – хоч тепер наверніться до Мене всім вашим серцем у пості, плачі та в риданні. Роздирайте свої серця, а не ваш одяг, – поверніться до Господа, вашого Бога, адже Він щедрий і сповнений любові, довготерпеливий та вельми милостивий, і співчуває людському горю.”

8. Митник у храмі показує серце, яке просить помилування. Луки 18:13-14:
   

   “А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного! Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, – буде понижений, а хто себе понижує, – піднесений буде!”

9. Прообраз Божої любові до нас у притчі про блудного сина. Луки 15:20-24:
   

   “Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його. А син сказав йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм! Та батько сказав своїм рабам: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги; приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися, бо цей син мій був мертвий – і ожив, пропав – і знайшовся! І почали веселитися.”

10. Христос закликає до покаяння тих, хто усвідомлює свою духовну неміч. Матвія 9:13:
    

    “Ідіть же й навчіться, що то значить «хочу милосердя, а не жертви», адже Я прийшов закликати не праведників, а грішників [до покаяння].”

Ісус Христос як образ Божого милосердя

У Христі милосердя Бога стало видимим і близьким. Ісус не лише навчав про співчуття, а й торкався людського болю: зцілював, приймав відкинутих, прощав грішників і відкривав надію.

1. Христос бачить духовну розгубленість і потребу в Пастирі. Матвія 9:36:
   

   “Побачивши ж юрби, Він змилосердився над ними, оскільки були втомлені та розпорошені, наче вівці, які не мають пастуха.”

2. Співчуття Ісуса приводить до конкретної дії – Він зцілює, навчає і піднімає людей. Матвія 14:14:
   

   “Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих.”

3. Ісус не відвертається від тих, кого суспільство відторгало. Марка 1:40-42:
   

   “І приходить до Нього прокажений, благає Його і, впавши на коліна, каже Йому: Якщо хочеш, Ти можеш очистити мене! Змилосердившись, Він простягнув руку, доторкнувся до нього та й каже йому: Хочу, – стань чистим! І вмить зійшла з нього проказа, і він очистився.”

4. Господь чує наполегливий крик про помилування, навіть коли інші намагаються змусити людину мовчати. Марка 10:46-52:
   

   “І прийшли вони в Єрихон. А коли Він зі Своїми учнями і великим натовпом виходив з Єрихона, то син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги. Почувши, що це Ісус Назарянин, він почав кричати, гукаючи: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною! І багато погрожували йому, щоби замовк. Та він ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене! А Ісус, зупинившись, сказав: Покличте його! Вони закликали сліпця і сказали йому: Кріпися, вставай, Він кличе тебе! Той скинув свого плаща, підскочив і прийшов до Ісуса. І у відповідь Ісус промовив до нього: Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе? Сліпий відказав Йому: Учителю, щоб я прозрів! Ісус же сказав йому: Іди, віра твоя спасла тебе! І він відразу прозрів і пішов дорогою за Ним.”

5. Господня милість творить дива. Луки 7:11-15:
   

   “Після цього Він пішов до міста, яке зветься Наїн. І сталося, що з Ним ішли [численні] Його учні та багато людей. Коли Він наблизився до міської брами, виносили мертвого – єдиного сина у матері, яка була вдовою; було з нею багато людей з міста. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач! Підійшовши, Він доторкнувся до мар; ті, які несли, стали. І Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! Мертвий підвівся і почав говорити. Тож Ісус віддав його матері.”

6. Христос зупиняє осуд і відкриває грішниці шлях до нового життя. Івана 8:3-11:
   

   “А книжники й фарисеї привели [до Нього] жінку, схоплену під час перелюбу і, поставивши її посередині, кажуть Йому: Учителю, ця жінка явно була схоплена в перелюбі. В законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш? Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб мати підставу звинуватити Його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі, [не звертаючи на них уваги]. Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь! І знову, схилившись, писав по землі. Вони ж, почувши, [і засоромлені совістю], відходили один за одним, починаючи зі старших [до останніх]; і залишився Сам [Ісус] та жінка, яка стояла посередині. Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лише саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, хто звинувачував тебе]? Ніхто тебе не осудив? Вона відповіла: Ніхто, Господи. А Ісус їй сказав: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.”

7. Ісус молиться за Своїх мучителів, відкриваючи милість навіть серед насильства і несправедливості. Луки 23:34:
   

   “Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.”

8. Первосвященство Христа, Який знає слабкість людського стану, дає людині доступ до Бога. Євреїв 2:17-18:
   

   “Тому треба було Йому в усьому уподібнитися братам, аби бути милосердним і вірним Первосвящеником перед Богом, для ублагання за гріхи людей. Бо в чому Сам постраждав, будучи випробуваним, Він може допомогти і тим, хто переносить випробування.”

Заклик бути милосердними до ближніх

Людина, яка сама прийняла Божу милість, не може залишатися жорстокою до інших. Біблія вчить, що милосердя до ближнього проявляється у прощенні, допомозі, терпінні, доброті й готовності бачити чужу потребу.

1. Божий народ покликаний чинити милість і не пригнічувати слабких. Захарії 7:9-10:
   

   “Знову звертається до народу Господь Саваот з такими словами: Виносьте справедливі вироки й виявляйте один до одного милосердя та доброту. Не утискуйте ні вдів, ні сиріт, ні приходців, ні бідних людей, – взагалі не виношуйте в своєму серці зла щодо свого ближнього.”

2. Господь очікує від людини милості й смирення перед Ним. Міхея 6:8:
   

   “О, людино, Він сказав тобі, що є добре, і чого Господь очікує від тебе, а саме: Щоб ти дотримувався правосуддя, любив чинити милосердя, і в покорі ходив з твоїм Богом!”

3. Милостиве серце відображає характер Отця, Який добрий навіть до невдячних і злих. Луки 6:35-36:
   

   “Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, – і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих. Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний.”

4. Ми покликані прощати так, як і самі отримали прощення від Бога. Матвія 18:21-35:
   Повний текст цитати >
5. Милість до ближнього має бути живою практикою. Луки 10:36-37:
   

   “Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім тому, який попався розбійникам? Він відповів: Того, хто змилосердився над ним! Тож сказав йому Ісус: Іди і ти чини так само.”

6. Милосердя є частиною нового життя у Христі. Ефесян 4:31-32:
   

   “Усяке роздратування, гнів, лють, крик і зневага хай віддаляться від вас разом з усякою злобою. Будьте ж добрими один до одного, милосердними, прощаючи одне одному, як і Бог через Христа вам простив!”

7. Обрані Богом мають зодягнутися в милосердя і доброту. Колосян 3:12-13:
   

   “Отже, зодягніться, як обрані Богом, святі й улюблені, у щире милосердя, доброту, покірність, лагідність, довготерпіння, вибачаючи і прощаючи одне одному, коли хто проти кого має якусь скаргу. Як Христос простив вам, так само й ви робіть.”

8. Милосердна поведінка належить до мудрості, яка походить згори. Якова 3:17:
   

   “А та мудрість, що згори, насамперед чиста, потім мирна, лагідна, покірна, повна милосердя і добрих плодів, безстороння, нелукава.”

9. Настанови з практичного явлення милосердя. Ісаї 58:7,10:
   

   “Поділись своїм хлібом з голодним, а нещасних безпритульних поклич у свій дім. Коли побачиш нагого, зодягни його, й від свого рідного не відвертайся! … Коли будеш готовий віддати своє серце голодуючому і підтримаєш знедоленого, тоді засяє в темряві твоє світло, а твоя темрява перетвориться в полудень.”

Милосердя важливіше за зовнішню релігійність

Святе Письмо показує, що релігійні слова, обряди та зовнішня правильність втрачають сенс, якщо серце залишається холодним до Бога і людей. Господь шукає не формальної побожності, а серця, яке чинить правду, любить милість і не проходить повз нужду ближнього.

1. Богу приємне серце, яке знає Його, чинить правду і виявляє милість. Осії 6:6:
   

   “Адже Я бажаю милосердя, а не жертви, й пізнання Бога – більше за всепалення.”

2. Бог ставить милість вище холодної ритуальної правильності. Матвія 12:1-7:
   

   “Того часу проходив Ісус у суботу засіяними ланами. Учні Його зголодніли й почали зривати колосся та їсти. А фарисеї, побачивши те, сказали Йому: Поглянь, Твої учні роблять те, що не годиться робити в суботу. Та Він відповів їм: Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, котрі були з ним? Коли увійшов до Божого дому і їв хліби покладання, які, за винятком лише священиків, не годилося їсти ні йому, ні тим, котрі з ним були! Або хіба ви не читали в Законі, що в суботу священики в храмі порушують суботу, та є невинні? Я ж кажу вам, що тут є щось більше, ніж храм. Коли б ви збагнули, що це значить: Я милосердя хочу, а не жертви, – то ніколи не осуджували б невинних.”

3. Релігійна точність втрачає вагу, коли людина занедбує милість і віру. Матвія 23:23:
   

   “Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо даєте десятину з м’яти, кропу й кмину, а занедбали найважливіше в Законі: суд, милосердя та віру; і це належить робити, і того не залишати.”

4. Побожність без турботи про слабких і чистоти серця стає порожньою. Якова 1:26-27:
   

   “Коли хто думає, що він [між вами] побожний, але не приборкує свого язика, той лише обманює своє серце: його побожність – примарна. Чиста й непорочна побожність перед Богом і Отцем – це відвідувати сиріт і вдів у їхньому горі, зберігати себе чистим від світу.”

Біблія про милосердя до бідних, слабких і скривджених

У Біблії милосердя має дуже конкретний вимір: ставлення до бідного, сироти, вдови, чужинця, хворого, пригнобленого. Господь звертає увагу на тих, хто не має сили захистити себе, і кличе Свій народ бути для них джерелом допомоги.

1. Бог наказує залишати частину врожаю для бідного і приходька, вбудовуючи милість у повсякденне життя народу. Левіти 19:9-10:
   

   “Коли будеш збирати жниво своєї землі, не дожинай до краю свого поля, і вижинаючи його, повністю не визбируй того, що з твого жнива впаде на землю. Так само не оббирай дочиста свого виноградника, а також ягід, що попадали в твоїм винограднику, не визбируй. Залиш їх убогому та приходцеві. Я – Господь, ваш Бог.”

2. Допомога нужденному має бути щедрою. Второзаконня 15:7-11:
   

   “Коли в одному з твоїх поселень у твоєму краї, який Господь, твій Бог, дає тобі, хтось із твоїх братів серед тебе виявиться нужденним, то не ставай у своєму серці неспівчутливим, і не закривай своєї руки перед твоїм нужденним братом. Але ти обов’язково відкриєш йому свою руку і неодмінно позичиш йому, відповідно до його потреби, те, чого йому не вистачає. Остерігайся, щоб у твоєму серці не з’явилася негідна думка: наближається, мовляв, сьомий рік – рік прощення боргів, – і щоб ти не подивився недоброзичливо на твого нужденного брата, і ти не відмовив йому. Адже він заволає щодо тебе до Господа, й на тобі буде гріх. Неодмінно і охоче даси йому. Твоє серце не засмутиться від того, що даватимеш, бо Господь, твій Бог, благословлятиме тебе за це в кожному твоєму ділі і в усіх починаннях твоїх рук. Адже убогі не переведуться на цій землі, а тому я тобі заповідаю, кажучи: Щедро відкривай свою руку перед своїм убогим і нужденним братом на твоїй землі!”

3. Милість до вбогого веде до благословення. Притчі 19:17:
   

   “Хто виявляє до вбогого благодійність, той позичає Господу, Який йому віддячить добром.”

4. Той, хто закриває вухо від крику бідного, сам може залишитися без відповіді у день потреби. Притчі 21:13:
   

   “Хто затикає вуха, аби не чути волання убогих про допомогу, той сам волатиме, але не буде почутий.”

5. Бог кличе захищати слабкого, сироту, пригнобленого і нужденного. Псалми 82:3-4:
   

   “Судіть справедливо бідного і сироту, захищайте права пригніченого і вбогого. Визволяйте з рук нечестивих слабких і нужденних, спасаючи їх.”

6. Христос відкриває вагу конкретної допомоги нужденному. Матвія 25:34-40:
   

   “Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли; не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене! Тоді озвуться до Нього праведники, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли? Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули? Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе? Цар у відповідь скаже їм: Запевняю вас: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені.”

7. Віра, яка не реагує на потребу брата чи сестри, виявляється мертвою. Якова 2:14-17:
   

   “Яка користь, брати мої, коли хтось каже, що віру має, а діл не має? Чи віра може його спасти? Коли брат або сестра будуть голі й позбавлені щоденної їжі, а хтось із вас їм скаже: Ідіть з миром, грійтеся та їжте, але не дасть їм потрібного для тіла, яка з цього користь? Так і віра, коли не має діл, сама по собі є мертвою.”

Милосердя і Божий суд

Той, хто отримав прощення і сам відмовляється милувати, показує небезпечну невідповідність між вірою, словами і життям.

1. Матвія 5:7:
   

   “Блаженні милосердні, бо вони помилувані будуть.”

2. Міра, якою людина ставиться до інших, відкриває серйозність її власного стояння перед Богом. Матвія 7:1-2:
   

   “Не судіть, щоб і вас не судили, бо яким судом судите, таким будуть судити і вас; і якою мірою міряєте, такою буде відміряно і вам.”

3. Людина, котра отримала милість, відповідає перед Богом за те, чи навчилася вона милувати інших. Матвія 18:32-33:
   

   “Тоді його пан покликав його та каже йому: Лукавий рабе, весь той борг я тобі простив, бо ти вблагав мене. Хіба не слід і тобі було змилосердитися над своїм співрабом, як я змилосердився над тобою?”

4. Божий суд особливо суворий до тих, хто прикривав побожністю несправедливість і байдужість. Матвія 23:14,23:
   

   “[Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, тому що ви поїдаєте хати вдовиць і про людське око довго молитеся, – за це отримаєте дуже тяжкий осуд]. … Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо даєте десятину з м’яти, кропу й кмину, а занедбали найважливіше в Законі: суд, милосердя та віру; і це належить робити, і того не залишати.”

5. Суд без милості приходить до того, хто сам не виявив милості. Якова 2:13:
   

   “Тому що суд без милосердя на того, хто не чинив милосердя. Милосердя ставиться вище суду.”

6. Бог дивиться на серце, віру і плоди життя. Тож, будьмо милосердними, щоб отримати милість для життя вічного. Юди 1:21-23:
   

   “Зберігайте себе в Божій любові, очікуючи милості нашого Господа Ісуса Христа для вічного життя, та будьте милосердними до тих, хто вагається! Інших спасайте, вириваючи з вогню, а ще до інших будьте милосердними зі страхом, відчувайте ненависть навіть до одягу, опоганеного тілом.”

Бог милостивий, довготерпеливий і багатий на любов, але водночас навчає, що прийнята милість має змінювати серце людини. Милосердя починається з Бога, але не має зупинятися на людині. Воно має переходити у прощення, турботу, щедрість, співчуття, захист слабких і готовність не судити ближнього жорстоким серцем.

А чи відображає наше ставлення до людей ту милість, яку Господь вже виявив до нас?