Чудеса Ісуса Христа з воскресіння людей

На сторінці зібрані історії, де Ісус повертає життя там, де для людини вже була остаточна межа.

У Євангеліях воскресіння – не масові чудеса, але кожне з них відбувається в момент глибокої людської втрати: алач батьків, розпач матері, безнадія, яка вже не залишає місця для слів. Ісус не оминає ці ситуації; і там, де люди бачать кінець, Він говорить інакше. Ці історії Господніх чудес показують, ким є Христос перед лицем смерті і що означає Його влада над нею.

Чудеса воскресіння людей, звершені Ісусом Христом

Якщо одне й те саме чудо описане в декількох Євангеліях, у таблиці нижче показані паралельні місця. Ви можете прочитати кожен текст окремо і побачити, як різні євангелісти підкреслюють різні деталі тієї самої події.

На мобільних простроях можна гортати таблицю вліво.

Воскресіння дочки Яіра (начальника синагоги)

Матвія 9:18,23-25:

“Коли Він це казав їм, підійшов один начальник, вклонився і сказав Йому: Моя донька щойно померла; прийди й поклади на неї Свою руку, – і вона оживе. … Прийшовши до дому начальника і побачивши сопілкарів та натовп, який голосив, Ісус сказав: Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить. Та з Нього почали глузувати. Коли ж натовп вигнали, Він увійшов, узяв її за руку, – і дівчина встала.”

Марка 5:22-23,35-42:

“Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, впав Йому до ніг і дуже просив Його, кажучи: Донечка моя помирає. Прийди і поклади на неї руки, щоб видужала й жила! … Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги та й сказали: Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя? Ісус, почувши сказані слова, говорить старшому синагоги: Не бійся, тільки вір! І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Івана – брата Якового. Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили. Увійшовши, сказав їм: Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить! І почали сміятися з Нього. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина. І, взявши дитину за руку, промовив до неї: Таліта кум, – що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань! І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І жахнулися всі відразу від великого потрясіння.”

Луки 8:41,49-56:

“І ось прийшов чоловік на ім’я Яір, який був старшим у синагозі. Він, припавши до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому, … Коли він ще говорив, прийшов хтось від старшого синагоги, кажучи [йому]: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя! А Ісус, почувши це, відповів: Не бійся, тільки віруй, і вона буде врятована! Прийшовши в дім, Він нікому не дозволив з Ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Якову та батькові й матері дитини. Всі плакали й голосили над нею. Він же сказав: Не плачте, вона не померла, але спить! Та вони почали глузувати з Нього, бо знали, що вона померла. А Він, [вигнавши усіх і] взявши її за руку, сказав: Дівчино, встань! І повернувся до неї дух, і вона вмить воскресла. І звелів Ісус дати їй їсти. Її батьки були сильно вражені, та Він наказав нікому не розповідати про те, що сталося.”

Воскресіння сина вдови в Наїні

Луки 7:11-17:

“Після цього Він пішов до міста, яке зветься Наїн. І сталося, що з Ним ішли [численні] Його учні та багато людей. Коли Він наблизився до міської брами, виносили мертвого – єдиного сина у матері, яка була вдовою; було з нею багато людей з міста. Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач! Підійшовши, Він доторкнувся до мар; ті, які несли, стали. І Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань! Мертвий підвівся і почав говорити. Тож Ісус віддав його матері. А всіх охопив страх. І вони прославляли Бога, кажучи: Великий пророк з’явився між нами, і Бог відвідав Свій народ! І розійшлася ця мова про Нього по всій Юдеї та по всій країні.”

Воскресіння Лазаря

Івана 11:1-44:

“Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти. Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів. Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє. Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї! Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря. Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував. Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею! А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш? Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу. Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому! Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, – піду розбудити його. А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає! Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон. Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер; і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього. Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним! Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі. Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій, тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата. Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома. Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат. Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога. Ісус каже їй: Твій брат воскресне! Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня. Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, – хоч і помре, буде жити. І кожний, хто живе й вірить у Мене, – не помре повік. Чи віриш ти в це? Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти – Христос, Син Божий, Який приходить у світ. Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе! Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього, оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта. А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати. Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би! Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився. І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь! Ісус заплакав. А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його! Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер? Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь. Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло! Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, – побачиш Божу славу? Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене. Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, – аби повірили, що Ти Мене послав! Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди! І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.”

Кожен випадок показує різну людську ситуацію:

• дім, в якому ще не встигли змиритися з втратою;
• похоронна процесія, де біль уже став публічним;
• могила, біля якої залишилася тільки порожнеча і питання без відповідей.

Ісус діє по-різному: десь торкається, десь говорить, десь навіть плаче разом з тими, хто плаче. Але в кожній історії ясно одне: смерть не має останнього слова.

Воскресіння, звершені Ісусом Христом, в Євангеліях виглядають як відповідь любові на безвихідь.

Коли ці історії особливо підтримують:

• коли втрата ще свіжа і болить кожен спогад;
• коли здається, що вже пізно щось змінювати;
• коли надія згасає і віра тримається лише на звичці;
• коли серце не приймає фрази “так буває”;
• коли людина стоїть перед порожнім місцем у житті.

Воскресіння, звершені Ісусом показують, що Бог діє там, де людина вже нічого не очікує, і що життя, яке Він дає, не завжди виглядає так, як ми його уявляємо, але завжди приходить у правильний момент.